?

Log in

Мої дні. Хроніка змін [entries|archive|friends|userinfo]
Мої дні. Хроніка змін

[ website | My Website ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Прийди! Згадай! Прочитай! [Mar. 7th, 2010|12:26 pm]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, , , ]
[Current Location |Кийов]
[Current Mood |amusedamused]

9 березня 2010 о 12.30 біля Червоного корпусу КНУ імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 60) за ініціативою “Форуму Державницької інтелігенції” відбудеться читання поезії Тараса Григоровича Шевченка з нагоди 196-ї річниці від дня народження Кобзаря.

Детальніша інформація за телефоном +38(096)7530360                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  ГО "ФДІ"                      


LinkLeave a comment

Агент Моссаду??? [Mar. 6th, 2010|11:52 pm]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, , , ]
[Current Location |Кийов]
[Current Mood |anxiousanxious]

Про те, що править світом

Бє3 бумажкі чєловєк букашка....

Read more...Collapse )І тоді вже я буду з папірцем.

 

"НАТАША РАЙМОН.

 

ЖУРНАЛІСТ МОССАДУ"

 

Мосса́д (гебр. המוסד למודיעין ולתפקידים מיוחדים, ха-Мосад ле-модіін у-ле-тафкідім меюхадім — «Відомство розвідки і спеціальних завдань») — політична розвідка Ізраїля, за своїм призначенням та функціями є аналогом американського Центрального Розвідувального Управління[1][2]. Вважається однією з найбільш ефективних і професійних спецслужб у світі.
 
LinkLeave a comment

Вільно???? [Feb. 28th, 2010|07:46 pm]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, , ]
[Current Location |Кийов]
[Current Mood |boredbored]

 
Сідала на маршрутку на кінцевій зупинці. Бачу вільне місце є біля світловолосої дівчини.

Ну я не хотіла бути нахабною, тому гречно запитала: "Вільно??"

У відповідь почула: "Что? Что?"

Перепитую:"Вільно?? "

Відповідь:"Что? Что??" 

(Вже відчуваю, ЩО ПОЧИНАЮ ДРАТУВАТИСЬ)

Запитую втретє: "Українською мовою запитую:"Вільно?"

Відповідь: "Что? Что? Что? Не поняла."

Я не витримавши, переходжу на крик: "Свободно??"

Відповідь: "Нет"

 

(Але в маршрутці ще були місця, і мені їхати стоячи не довелось. Але ця дівчинка з чудовими знаннями української мови ще довго не йтиме з голови.)
Link2 comments|Leave a comment

Танцююча в темряві [Feb. 22nd, 2010|12:46 pm]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, , , ]
[Current Location |Кийов]
[Current Mood |amusedamused]

Жанр: Драма

Режисер: Ларс Фон Трієр

Актори: Бьорк, Девід Морс, Катрін Деньов, Пітер Стормаре  

Виробництво: Німеччина, США, Данія, Швеція, Фінляндія, Франція

Тривалість: 140 хвилин

Прем'єра: 17.05.2000р.

 

Я довго вагалась, чи дивитись цей фільм. З відгуків в неті, коментарів друзів мені здавалось, що я не витримаю цього психоделу. Якісь хворі, сліпі психопати… Нєєє, не зараз і не для мене.

Не хочеться полинати у найглибинніші пласти людської душі, бо знаю, що там знаходиться е світло. А Лихий Звір, що інколи хоче прорватись на поверхню і знищити щастя чи швидше його видимість.

І сталось це не в нашої головної героїні Сельми, а у благополучного копа, що зовні такого респектабельного і справедливого. Ніби взірець християнського благочестя. Однак це лише зовнішній бік. Цей же коп. так злякався бідності і втрати будинку, що поліз красти гроші у сліпої хворої жінки, щоб оплатити борги. І не зупинився навіть перед смертю, бо не хотів втрачати своєї зовнішньої респектабельності у очах суспільства.
Ще з самого початку він усвідомлює, що не хоче жити в бідності, не бачить свого життя у такому разі. Він подумує про самогубство, бо всі гроші зі спадщини були використані на різний мотлох типу дорогі меблі і шмотки. І все заради того, щоб бачити щасливе обличчя дружини.

Він змусив Сельму нажати курок. Він убив себе її руками, понісши дійсну правду з собою у могилу.
І жінка від горя нажимає курок. І убиває його. Так. За гроші. Знову гроші у центрі уваги. Навіть не так ті зелені папірці, а можливості, які за них можна купити. Хто вибирає соціальний статус, а хтось здоров’я сина.
 

Її засуджують до страти. У демократичній Америці і страта демократична. Але розбиратись по суті справи ніхто не хоче. Добропорядні громадяни хочуть знищити лихих. Лиха у даній ситуації Сельма, сліпа жінка, що хоче подарувати своєму синові радість бачити світ без окулярів. Зазвичай не люблю виправдовувати головних героїв, шукаю у них купу недоліків, любові до слави, егоїзму у крайньому випадку. Але тут його я не побачила.

І не тому, що дивилась погано. Хоч включила дивитись фільм, щойно продерши очі після сну.
Це не рецензія навіть, а есе на тематику фільму. Про зло – гроші, матеріальні цінності, прагнення до високого соціального статусу, про те, що люди не цінують те, що мають, - життя, здоров’я, близьких, дружбу (а їй у фільмі приділено багато уваги.)

А ще у фільмі багато пісень і танців. Бьорк співає щирі пісні про мрії, любов, щастя. Її героїня так висловлює свої мрії. Її душа ще бачить світ. Хоч очі її вже в темряві.
 

Жінка віддала своє життя, щоб подарувати світло своєму синові. Вона вірить у нього , але чи виправда він її віру? Мабуть, так.

А сама Сельма піде до кращого світу, де вона зможе співати і танцювати. З піснею на вустах. До речі, як на мене саме ця її остання пісня най-най. Вона звучить на зламі, з експресією, але життєствердно.


Я не описувала характери головних героїв. Їх можна зустріти у щоденному житті. Варто лише озирнутись. І всюди постануть добропорядні, на перший погляд, вчителі, лікарі. З одного боку всі добрі і хороші, але з іншого боку у будь-який момент життя перетворюється на пекло.  
 
 
LinkLeave a comment

Депеш Мод [Feb. 18th, 2010|10:37 am]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, , , ]
[Current Location |Київ стольний]
[Current Mood |accomplished]
[Current Music |Депеш Мод]

Нещодавно нарешті випала можливість взяти до рук книжку. І ця книжка не була випадковою. Куплена ще минулого року у книгарні "Є", вона пилилась на поличці. І у мене нарешті доросли до неї руки.



Ця книга - "Депеш Мод" Сергія Жадана. Не хочу співати тут дифірамби талантові автора, але книга дійсно класна/



Особливо в контрасті з "Bitches get everythіng" Карпи, де на кожноу кроці гламур, богєма і секс, секс, секс. Вже починає нудити від цього глямуру-лямуру і ще якогось мурмуру. Карпу і жадана ні в якому разі не треба ставити у один ряд.



У Жадана теж є секс, але він якийсь такий непомітний, не займає у житті його героїв першого місця. Для них головне - дружба, пригоди і водяра. Головні епітети присвячені саме останній. До речі, може хтось прочитавши "Депеш Мод" кине пити. Хоча дуже в цьому сумніваюсь. Один мій знайомий з задоволенням прочитав книгу про те, як кинути курити. Оцінив літературний талант автора, але курити не покинув.



Героїв твору Жадана ми можемо зустріти і зараз. Васі Комуністи, Саші Карбюратори, Собаки Павлова ще не перевелися не лише в Харкові, але й в Черкасах. Так, Черкасах. У Жадана герографія невелика. Харків, Черкаси, Бєлгород, куди головні герої за водярою їздили.)) А минуло вже 15 років!! Ми не змінюємся. Достатньо глянути мені на хлопців з університету. Все ті ж інтереси, як у героїв Жадана.



А ще незабутнім є хор міліціонерів, що співає зі степаном галябардою пісню "мамині очі", пухкенькі пальчики "розркученого" і "розпіареного" народного артіста. І взагалі оцей стьоб над нашою попсою і не попсою. "Депеш мод" - головна тема передачі, але не звучить ніде їхня музика. Всюди переможниц степан галябарда. Запитаю, що ж змінилось. Скажу, що нічого. ТІльки замість степана гадябарди - "Фабріка".



Про мати у творі варто сказати окремо. Вони там є. Хоч я виступаю проти їх вживання у літературі, однак у Жадана вони не ріжуть слух. Лише напочатку слово "лажа, лажа, лажа" трохи не змусило мене закинути читання. Але подолавши перші сторінки, а вде не могла відірватись від книжки.



І ще одне. Дуже колоритними є образи Собаки Павлова - єврея-антисеміта, такого собі молодого роздовбая та редактора-гомосексуаліста, з яким одна дівчинка переспала з принципу (якого?).



А загалом з нашого суспільства треба стібатись, з переповнених тролейбусів, злих міліціонерів-дегенератів, редакторів-голосексуалістів, проповідників рабтсва (так, саме рабства). Тоді у космос піде більше позитивної енергетики.







П.С. Переклади книг іноземними мовами



«Історія культури початку століття» - Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005

«Біг Мак» - Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія (готується до друку)

«Депеш Мод» - Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009

«Anarchy in the UKR» - Польща, 2007; Німеччина, 2007; Росія, 2008

«Гімн демократичної молоді» - Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009

«Відсоток самогубств серед клоунів» - Німеччина, 2009; Польща, 2009
LinkLeave a comment

Нагоцалась??? [Jun. 12th, 2009|03:59 pm]
Мої дні. Хроніка змін
Бувають такі події, після яких падаєш намертво з температурою і лежиш так тиждень чи два. Але не шкодуєш ні про що…

«Нагоцалась» - говорить моя подруга і граціозним жестом стирає з лоба піт. А я догоцалась. Тепер лежу в діжку уже третій тиждень, але з радістю повертаюсь і повертаюсь у той день. Це було ще весною, 28 травня… А зараз за вікном уже середина літа, однак музика лунає в душі, в серці, в мізках і ще десь… Навіть у хворому горлі…

А що ж було два тижні тому? Про що хочеться говорити і говорити з таким пафосом?

28 травня у примiщеннi столичного клубу «Бiнго» гремiв фестивать «Час українського року.» Протягов всього вечора та навiть частинки ночi зi сцени лунали пісні гуртiв «Гаразд», «Torkvemada», «Тiнь сонця», «АнтиПоп», «Наголос на Голос».

Для початку варто дещо сказати про кожний гуртів.

«Тінь Сонця» відомі не лише в Україні. У Сергія Василюка, лідера гурту, брали інтерв’ю білоруські журналісти.)Гурт разом з чотирма хлопцями прикрашає чарівна скрипачка Соня.))) Музиканти грають у напрямі українського фолк-металу не один рік, і досить успішно. Про це свідчить дискографія гурту:

-офіційні виданання-

"Над Диким Полем" (2005, МА "Саме Так!")

"Полум'яна Рута" (2007, МА "Наш Формат")

-неофіційні альбоми / сингли

"Святість віри" (2002)

"За межею" (2005)

"Зачарований Світ" (2005, за участі Н.Данюк)

-участь у збірках-

“Уніж 2008” (2008, МА “Наш Формат”)

“Мазепа фест” (2007, МА “Наш Формат”)

“Чарнобыльскі Вецер” (2006, VoliaMusic, Білорусь / збірка до 20-тиріччя Чорнобильської трагедії).

“Варта Вежы Багоў” (2005, BMAgroup, Білорусь / tribute to “Gods Tower”)

У музиці багато світла, позитиву, а також є справжність, автентика, що робить творчість «Тіні Сонця» такою блазькою, рідною, сердешною… Та що тут говорити? Це треба слухати.)

«Гаразд» - це товариство з 4 складовими. Степашка (вокал, баян), Киря (бас – гітара), Костик (соло – гітара), Макс ( барабани) змогли завести публіку з самого початку концерту. Багато моїх друзів після концерту запитували, де можна взяти записи групи. Музику хлопців можна назвати допінгом. Але допінгом позитиву, від якого хочеться стрибати, сміятись, обіймати ближнього свого і просто вірити, що життя прекрасне.

«АнтиПоп» з Житомира можна ще назвати гуртом funk/sex/rock'n'roll. Музика гурту на всі сто відповідає його назві, з доволі істотними нотками патріотизму: чого варта пісня «Змінимо сіре на жовто-блакитне». А ще – лірика, лірика і нерозгадані таємниці людського буття, пошуку себе, вміння бути собою.

«Torkvemada»… Не варто боятись цієї назви… Хоч група і названа на честь відомого інквізитора, однак інквізиторами хлопці з гурту аж ніяк не являюсь… Вони швидше шукачі сенсу буття чи оспівувачі його безглуздя…Може, музичні екзистенціоналісти. Це суто суб’єктивне враження, але після прослуховування пісень гурту, хочеться ще раз відкрити томик Сартра. Ще цікавою особливістю є те, що тексти пісень гурту живуть в голові їхнього лідера Ігоря… І тільки там… На папір вони потрапляють лише завдяки старанням його друзів…

"Наголос"... Юля...


«Попри традиційні уявлення про гьорлз-бенд, вони несумісні з електронними семплами (тим паче фанерою) й кілограмами штукатурки (тим паче силіконом). Вони не відмовляють собі в задоволенні попрацювати з публікою, але ніколи не гукатимуть на концерті: «Де ваші руки?!.» Навіть не тому, що це банально – просто їм не потрібні викликані на замовлення емоції. Справжність – їхнє все. Нема часу перейматися іміджем чи скаржитися на шоу-бізнес, треба писати й виконувати. Все просто.» Це все про «Наголос…» зі сайту SUMNO.com… І можу підтвердити, що кожне слово у цьому описі істинне.)

Що ж до самого концерту, то виступ розпочали вчасно та гучно, пiдiрвавши фанiв з ще ненасиджених мiсць. Загальна кiлькiсть гостей концерту ледь зашкалювала за сотню. Проте кiлькiсть, як відомо, не показник якостi, - присутнi фанати українського року розпалили атмосферу фестивалю до 50 градусiв за цельсiєм. «Стає гаряче! Дiвчата навiть можуть подiлитися з музикантами своєю бiлизною»- сказав ведучий концерту пiсля одного з виступу гуртів. Варто вiдмiтити, що пропозицiя проiгнорованою не залишилась: вже на гурт «Гаразд» полетiли стрінги з мереживом та чоловiчi сiмейки. Дiсталось бiлизни i наступним гуртам.))

Гурти неначе хмаринки п’янкого диму змiнювали один одного, більше і бiльше розпалюючи серця та тiла українських фанів рок-музики. Простими танцями та стрибками активнi слухачi не обмежились, влаштовуючи перiодично «добрi» веселi слеми. На слова ведучого вечора: « Хлопцi, обережно. Тут дiвчата», - зал вiдреагував новою порцiєю білизни. Знiтившись, ведучий полишив виховання щасливих меломанiв.

Загалом фестивль залишив позитивні враження для слуху, серця та розуму. І вкотре пiдтвердив, що рок в Україні живий та якiсний.

Сайти груп-учасників

http://sun-shadow.info/ Тінь сонця

http://vkontakte.ru/club772426 Тінь сонця Вконтакті

http://vkontakte.ru/club3508313 Антипоп Вконтакті

http://myspace.com/torkvemadaua Torkvemada

http://vkontakte.ru/club4651499 Torkvemada Вконтакті

http://vkontakte.ru/club6820350 Гаразд

http://nagolos-na-golos.com.ua/ Наголос на голос

http://vkontakte.ru/club4277494 Наголос на голос Вконтакті

П.С. Дякую Людмилі Артюх, а особливо Олегу Андросу. Без них цього матеріалу не було б.)
LinkLeave a comment

Асе of Base [May. 1st, 2008|08:46 am]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, ]
[Current Mood |amusedamused]

Легко писати про щось посереднє. Тоді ти отримуєш чудову нагода проявити своє критичне мислення, можеш розкласти все по поличках, детально написати про плюси та мінуси і так далі. Однак, як бути тоді, коли щось захоплює до глибини душі, на певний час ніби виймає її з підносить кудись далеко-далеко на, так би мовити, Єлисейські поля. Хоч не надовго,


годинку –півтори за земним часом. Та все ж.



А у тебе на очах така яскрава, напівпрозора пелена, яку і знімати не хочеться, та й з нею розказати про концерт гурту “Ace of Base”, який відбувся трохи більше тижня тому у “Палаці Спорту” неможливо.

***

Почати варто з короткої історичної довідки. Отже, трохи більше 20 років тому у невеличкому шведському містечку Ґетеборг виникла група Kalinin Prospekt. Її створили двоє друзів – Йонас Берггрен та Ульф Екберг. Та сумно було, мабуть, їм без прекрасної половини, не приходило натхнення, тому хлопці вирішили запросити до гурту сестер Йонаса - Дженні та Лінн.(Дівчата, до речі, до цього співали у церковному хорі.)

Цей тандем і випустив альбом “Нарру Nation” у 1992, тобто 16 років тому. Саме у цей час було створено хіти “All That She Wants”, “Wheel of Fortune”. Нами захоплювались у Європі, Америці та ще деінде по всьому світові, та й зараз ці пісні можна неодноразово почути по радіо.

1994 рік – альбом “The Sign” відразу потрапив на перше місце Billboard. Однак, за закономірністю, після світлої смуги йде темна. Альбоми “The Bridge” та “Flowers”, що вийшли у 1995 та 1998 роках великого успіху не мали. Змінились часи, змінилась і музичні тенденції.

А у 1999 році з групи пішла Лінн Берггрен. Йонас, Ульф та Дженні залишились у трьох.

Та вони не припиняли творити. Хоч, мабуть, музи на деякий час відвернулись від колективу.

Мабуть, віра у те, що прекрасні богині змінять гнів на милість, зібрала разом Йонаса, Ульфа та Дженні. І вони помандрували по світу. І завітали до Києва.

***

Ніколи ще у палаці спорту не було скільки людей. Студенти з усіх вузів Києва, неформали, нафарбовані блондинки, і навіть уже немолоді меломани, ровесники Йонаса, Ульфа та Дженні зібрались під одним дахом. У кожного, звісно була своя мета, своє бачення групи. Хтось прийшов просто «посотрєть», а хтось – послухати якісну музику.

Довга не по-земному година чекання - і “Ace of Base” на сцені. Лунають перші акорди «Happy Nation», і ти співаєш:

Happy Nation living in a happy nationХимерне поєднання ритмічної, танцювальної музики, якісних віршів та високого змісту

Where people understand

A dream of the perfect man

A situation leading to sweet salvation

For the people for the good

For mankind Brotherhood



- ось що є «Ace of Base». Слова проникають у свідомість. І ти вже співаєш. А, оглянувшись, помічаєш, що весь зал рухається в унісон. Зі сторони це нагадує рух рибок з відомого мультика про Русалоньку.

Солістка – Дженні Берггрен – танцює. Разом з усіма. Свіжий колір обличчя, одягнена ніби скромно, але зі смаком – що ж, вона тримає марку, вона - зірка, і вона це знає. Це видно з


Сяючої посмішки, впевнених рухів Дженні.



А у тебе прокидається голос, який дрімав десь у нетрях твого єства. Він потягується і навіть не вилазить, подібно до заспаного ведмедика, а вибігає з середини тебе. Як Сум і радість, світле і темне перемінюються одне з одним.

I gotta new life(“The Sign”)

You would hardly recognize me I’m so glad…



І ти переносишся у світ світлих мрій та танцювальних ритмів, віриш, що перед тобою відкривається багато шляхів, що перед тобою все життя. Та це все ілюзія. На жаль.

Та поки можеш, радій. Та будь обережним, щоб не зачепити рукою когось, бо тоді автоматично повернешся у свій банальний світ достроково.

***

З давніх-давен відомо, що повторити будь-що неможливо. Його можна перевершити.

Та все ж є такі речі, що у своєму первісному стані вони залишаються прекрасними.

Так і пісні «Ace of Base». Бо вірш та музика – неповторне, нерозривне ціле. І вони такими досконалими і залишаються, незважаючи на плин часу, різноманітні модні віяння тощо. Інакше пісня втрачає свою душу, бо виконання під R’n’B уже відображає зовсім іншу епоху, епоху дискотек та накурених нічних клубів. І пісня ніби трагічно зависає між двома епохами.

До речі, перед концертом для розігріву на сцену випустили чорношкірого DJ Alban’a. Його кумедна зачіска, негритянський акцент та пісні типу «чікі-чікі» добряче розвеселили. Але було дивно спостерігати, як такі прості акорди та повтор двох-трьох слів англійською приводить у рух величезний зал. Не дарма говориться, що музика має величезний вплив на людину, за допомогою музики можна управляти світом. Цікаво, творці R’n’B про це знали?

***

Дженні, Йонас та Ульф співають:

Laudate omnes gentes laudate

Magnificat en secula

Et anima mea laudate

Magnificat et secuala.1

(«Happy nation»)

***

Колись Лінн та Дженні прийшли у групу з церковного хору. Вони взяли краще звідти і перенесли його у свою творчість. Це – романтизм, чистота та віра в краще для всього людства. Віриться, що зараз «Ace of Base» зможе подолати творчу кризу, збереться знову разом, візьме все краще з минулого, щоб творити нове. Але при тому важливо не втратити свою душу у цьому буремному світі, бо вона неповторна.

1.Славімо всі народи, славімо.(Довільний перелад мій - ДзМ)

Величні та вічні.

І восславімо душу свою

Величну і вічну.
Link5 comments|Leave a comment

(no subject) [Apr. 4th, 2008|05:46 pm]
Мої дні. Хроніка змін
[Current Mood |amusedamused]

Як янгол зазирає в очі.)))



26 березня 2008 року у КНУ імені Тараса Шевченка відбувся літературний вечір за участю молодої поетеси Олесі Мамчич. Вона була почесною гостею на історичному факультеті КНУ імені Тараса Шевченка. До речі, цей же університет, але інститут філології, пані Олеся і закінчила кілька років тому.

Головними організаторами заходу виступили активісти молодіжної організації «Молода Просвіта».

На своєму персональному сайті пані Олеся пише про себе так:

Народилася 28 січня 1981 року. Киянка. (Римувати почала у 3 роки - ДзМ) Перша публікація – в 1992-му в журналі “Соняшник”. Відтоді регулярно друкувалася в періодиці. Закінчила відділення “Літературна творчість” Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003).

Член НСПУ. "Передперша збірка" ("Вихід") – невидана книга, писана переважно до 2002 року. "Перекотиболе" (Київ: Пульсари, 2005). (До речі цю збірку можна купити у книгарні «Смолоскип» - ДзМ)

Вірші перекладалися білоруською та латвійською мовами, виходили в тамтешніх літературних часописах. Лауреат поетичного фестивалю “Молоде вино” -2001. Лауреат Бієннале актуальних мистецтв України-2004 Форуму творчої молоді України.

Лауреат премії "Благовіст" (2006).

(А також з чоловіком Олександром виховує 3-ну доню Іванку, що любить вірші і гратись у лінгвістичні ігри. - ДзМ)

Пані Олеся прийшла прочитати вірші зі своєї нової збірки. Чуттєві вірші про кохання, переплітались з філософськими.

У аудиторії лунає голос. Дзвінкий голос поетеси, і перед очима постають кам’яні троянди, та інші химерні образи, вони переплітаються, створюючи неповторне мереживо. Карі, блакитні, зелені очі, спрямували свій погляд на Олесю, уважно слухають її. Висока поезія манить, зачаровує своєю силою, красою і якимось непомітним чаром, який важко передати словами. Це прекрасна можливість на хвильку відірватись від щоденних турбот, забути про дощ, сніг і поринути у царство прекрасного:

вітер сідає на руку

як янгол зазирає в очі.

Свічка з надією приходить до тебе,

щоб саме ти запалив її.



Так пише Олеся Мамчин. Дивує химерною образністю та запалює серце, грається ним.

Мов іграшкою, але обережно:

Троянди камяніють на вітрі

Кожна квітка, що падає

трощить чиїсь кістки, чиюсь долю.



Пише вірші пані Олеся і поїзді, і навіть у пологовому будинку, і на парах, сидячи на першій парті. Головне, на думку поетеси, – іскра. Потім, щоправда, вірш ще перечитується і редагується, іноді з кількох різних віршів робиться один, але головне, щоб у вірші була ідея, він ніс смислове навантаження. Над цим постійно працює Олеся Мамчич. І вона постійно росте, постійно змінюється як поетеса. У цьому русі – сенс життя та творчості.

У центрі уваги пані Олесі – людина, її внутрішній світ та реалії життя. У кожному з нас живе янгол, сяйво завжди з людиною, переконана поетеса, але це «сонце обтягнене шкірою, як барабан», та й світ цей «неприродно великий», а людина - «кавалок терпінь».

Та головне – що в всередині людини, а там – світло. До речі, улюбленим художником для Олесі Мамчин є Ван Гог.

Тут згадується верлібр. Який прочитала пані Олеся на зустрічі:

кожного своє пекло

непоказне

заретушоване дитячим стільчиком

рушниками двома-трьома книгами

квитком у Берлін

смійся смійся смійся смійся

допоки повітря піддатливе

повторює риси твої



Та так мимоволі заговорилися і про першу збірку пані Олесі. Вона каже, що вже виросла з тої збірки, багато віршів уже зовсім по-іншому сприймаються, поетесі властиве критичне ставлення до власних творів.

Неможливо забути «Скіф’янку»,яку поетеса по пам’яті читає, так натхненно, що уже здається, що ти опинився у степу, на дворі – літо. І пахне полином. Як сказала пані Олеся, «Передпершу» збірку буде видано, але з часом. «Може, як постарію, тоді і видам,» - жартує пані Олеся.

Себе Олесі Мамчич відносить до асоціації «двотисячників», до якої належить більшість молодих українських письменників. На творчість же пані Олесі деякий вплив мали Микола Воробйов, Ліна Костенко та інші письменники. Поетеса згадує шкільні роки, літературні студії, спілкування з письменниками…

Вечір завершується на дуже мажорній ноті: пані Олеся читала дитячі віршики для доні. Про машинки, горошинки, кицю і свинку.

Так непомітно, у такій дешвно теплій атмосфері, минають секунди, хвилини, години, а здавалося б немає втоми. Та час закінчується. Стає трохи сумно, бо повертаються денні суєти.

Після побажання творчих успіхів та нових збірок, прощання і обіцянка ще зустрітись. А вітер сідає на руку. Як Янгол. У солодкий весняний вечір.
Link3 comments|Leave a comment

Атмасфера [Mar. 12th, 2008|08:28 am]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|, ]
[Current Location |Київ]
[Current Mood |cheerfulcheerful]

Музика, що захоплює тебе, зрива  з місця примушує танцювати, вона п'янить несогірше за вино чи пиво. Ніби хтось махнув чарівною паличкою і покликів усіх за собою. Дивовижні, трохи незвичні для вуха мелодії, вокал.

Сьогодні можна сказати, що раз почувши гурт «Атмасфера» хочеться прийти їх ще, пошукати про них інформацію в Інтернеті, розказати  друзям.

А публіка шаленіє, публіка просить співати на біс. Та «Атмасфера» мусить залишити сцену, бо після них виступа оркестр Янки Козир. Та разом з «Атмасферою» йдуть і відвідувачі з клубу. Перед «Атмасферою» виступали гурти "Ефір", "Чарзілля", "Еренерія"… 
Та можливо, вони неправильно вибрали напрям чи ще не розкрили до кінця свій потенціал,  не створили чогось нового, оригінального у музиці. Приємно вразив гурт "Чарзілля", поєнавши народний, фолковий елемент з роком. Дуже екзотично звучали пісні про козаченька під електрогітару.

Та коли на годину на сцені залишився гурт «Еренерія», то  як виявилось, це було непроте випробування для багатьох шанувальників музики, і «Атмасфери» також: багато, хто пішов не дочекавшись виходу своєї улюбленої групи, заради якої вони і приїхали клуб «Бінго» на Святошино.

А кілька хлопців несамовито стрибали на майже пустому танцполі. Їм було байдуже, хто і що співа. Хоча звісно, гурти намагались поєднати кращі елементи світової  та вітчизняної музичної культур, заслуговує на увагу їхнє прагнення творити якісну музику, та все ж було очевидним, що «Атмасфера» стоїть на значно вище за інших і за рівнем майстерності і за оригінальністю, за популярністю серед публіки.

І це за умов, коли необхідною умовою відомості гурту є насамперед розкрутка на радіо, телебаченні,  співпраця з крутими продюсерами тощо. У «Атмасфери» всього цього нема. Та найкращою рекламою для гурту є його музика.

Їх неможливо з кимось сплутати, і хочеться слухати ще і ще. Бо хорошого багато не бува.)
Н а концерти гурту фани приводять своїх друзів, а вони - своїх друзів. І так інформація про гурт поширюється дуже  швидко. Важко знайти студента, що хоча б раз не чув про гурт «Атмасфера». 

Що грають ці молоді люди? Це суміш року, фолку ірландського, циганського, українського і трохи східних мотивів. Але у результаті виходить цікава суміш з різних нібито таких різних елементів, що насправді органічно поєднуються у творчості гурту.

А ще вони несамовито віддаються своїй справі, вони люблять її, і отримують велике задоволення від своєї творчості. А це ї є головним стимулом до того, щоб творити далі.

Двічі кликала солістка настройщика Діму. Звук був неідеальним. Були зайві шуми. Та це не зіпсувало загалом позитивного враження про групу.)))

Може, це звучить і занадто пафосно, але  зал божеволів, на танцполі танцювали закохані пари, чулись аплодисменти. "Атмасфера" на сцені.)))
Сестри Яремчук. Юля і Настя.
П.С. "Атмасфери" є свій сайт:  www.atmasfera.info 

Link4 comments|Leave a comment

Медведівка. Є таке козацьке село мна Україні. [Jun. 13th, 2007|03:12 pm]
Мої дні. Хроніка змін
[Tags|]
[Current Location |м. Черкаси]
[Current Mood |amusedamused]

Оце нещодавно випала нагода поїхати у село до бабусі. Село це - Медведівка, що на березі річки Тясмин,  займає дуже важливе місце у моєму серці. Бо тут я проводила в идтинстві літо, ласуючи вишнями-лутовками, бігаючи до пізнього вечора на вулиці у квача, ганяючи гусей, вибираючи картоплю. Зараз це все уже у минулому. А здається, що все було ніби вчора, що все так близько, варто лише прогтягти руку. Але подумавши логічно, розумвю, що все уде минуло і не повернеться. А жаль. Гарні були часи. 

Зараз я живу і навчаюсь у Києві. Дома буваю уже не так часто,як хотілося б. Того дня я приїхала додомуц зі столиці. Наспупного дня, а це була неділя, я мусила встати о 6-й ранку, щоб устигнути на автобус, котрий о 7-й ранку виїжджав з Черкас.

Навчання на другій зміні перетворило мене з жайворонка на сову. А тут треба було так рано вставати!Хоча я вже звикла, що моє життя останнім часом підносить мені сюрпризи. Так сталось і цього разу. Я без проблем прокинулась о 6-й. Відчуття були трошки незвичайні. А на душі було так радвісно і світло, що мені стало навіть трошки страшно.

О 7-й виїхали з Черкас. О 8-й була вже у Медведвіці. На цьому моя розповідб обривається. Даі про все "розкажуть" фотки. Єдине, що можу сказати ще, що відчуття, які мене огорнули тоді важко передати словами. Це була суміш ностальгії і почуття радості; вони були такими п"янкими, як солодке вино.
LinkLeave a comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]